Баштанка (до 1928г.– Полтавка) – місто, центр
району. Розташована 66 км. на північ від Миколаєва і 11 км. від
залізничної станції Явкино на лінії Миколаїв-Сортувальний –
Долинська. Через місто проходить автодорога Кривий Ріг – Миколаїв.
Населення – 8899 чоловік (1980р.). Міській раді підлеглі населені
пункти Андрїївка, Зелений Яр, Трудове і Шевченко.
Територія, де нині знаходиться Баштанка і поблизу
від неї, була заселена із стародавніх часів. Про це свідчать
археологічні знахідки. В кургані знайдено парне скіфське поховання
(IV ст. до н. е.). Серед різних виробів з дерева і каменя,
виявленого тут, особливу цінність представляють дерев'яні шкатулки.
На одній з них збереглася яскрава мініатюра, на іншій – частина
напису грецькими буквами.
Засноване село на початку XIX в. переселенцями –
переважно державними селянами і козаками з Полтави і Чернігівщини.
Пізніше тут осідало немало збіглих кріпаків. Походження назви
населеного пункту пов'язують з першими поселенцями, серед яких
більшість ніби була з Полтави.
В 1817р. населення Полтавки складало 798 чоловік.
Основними заняттями жителів села були скотарство і землеробство.
Оброчна і подушна податі, які платили державні селяни, складали 12
крб. 30 коп. з ревізької душі. Жителі Полтавки страждали від частих
неврожаїв, нерідко на полях все знищувала сарана. В кінці 20-х років
XIX в. село стало військовим поселенням і увійшло до 1-го полку
Бузької уланської дивізії. В 1830 р. тут налічувалося 214 дворів, де
проживало 1216 чоловік. За поселенням закріпили 18,5 тис. десятини
землі, з якої близько 17 тис. складала цілина.
Власті не піклувалися про впорядкування Полтавки,
про медичне обслуговування населення. Часто тут спалахували
інфекційні захворювання. В 1812р. в селі лютувала епідемія чуми, а в
1830р.– холери. В 1861р. почала працювати однокласна приходська
школа, яку відвідували 20 дітей. Після переведення військових
поселенців на положення державних селян вони отримали в користування
по 8 десятини землі на ревізьку душу. Згідно закону від 24 листопада
1866р. про земельний устрій державних селян ці наділи були
закріплені за 935 господарствами. Жителі села платили за них
державну оброчну подать, яка була більше колишніх оброчних платежів.
Право повної власності на землю державні селяни отримали за законом
1886 р. про обов'язковий викуп земельних наділів. Відповідно до
цього закону жителі Полтавки, починаючи з 1887 р., за землю
виплачували викуп державі. Викупні платежі перевищували оброчну
подать на 45%.
В 1903 р. орендна плата досягла 12 крб. В 1906
р., не дивлячись на високі ціни, 513 господарств все ж таки
орендували землю у заможних селян, що мали великі наділи. У той час
в Полтавці налічувалося 1198 господарств. 16 % з них були
безземельними або малоземельними, 18 % мали по 3–7 десятини, 6 % –
по 20–30 десятини, а у 25 господарств налічувалося по 40– 50 і більш
десятини. В тому ж році 21% селянських дворів не мав ніякої худоби,
у 40 % не було плугів і іншого інвентарю. Жителі Полтавки повинні
були відбувати різні повинності: дорожню, гужову, квартирну,
арештантську та ін.
В кінці XIX – початку XX в. в Полтавці, яка як
центр волості входила до складу Херсонського повіту Херсонської
губернії, проживало понад 7 тис. чоловік. Щонеділі збиралися базари,
тричі в рік - ярмарки. В 1887р. діяло 44 дрібні (переважно
мукомельні) підприємства, було 27 лавок. За даними 1905р., в селі
налічувалося 9 ковалів, 5 шевців, 12 столярів і 30 ткачів.
В результаті столипінської аграрної реформи вже в 1909 р. виділилися
у відруб 27 господарств Полтавської волості. Вони мали в
розпорядженні 2307 десятин орної землі, їх зміцненню сприяли
кредитне і споживче товариства, організовані в 1904р. земством.
Користуючись кредитами цих товариств, розширялися торгові операції.
В той же час 163 з 1352 дворів Полтавки не мали землі, третина –
робочої худоби, четверта частина – корів. В 1909р. десятина
коштувала 187 крб. Через безземелля і малоземелля тільки в 1910р. 34
сім'ї були вимушені переселитися в Тургайські степи і Приморський
край. В 1914р. з Полтавської волості, у тому числі і з Полтавки,
виїхало ще 264 люди в Акмолінську і Оренбургську губернії. Частина
переселенців, повністю розорившись, повернулася в село.
Для того, щоб отримати медичну допомогу, місцевим
жителям доводилося звертатися в лікарні сіл, розташованих в 25–30
верстах від Полтавки. В 1904р. земство відкрило в селі амбулаторію,
де працювали лікар, два фельдшера і акушерка, обслуговуючі 22 тис.
жителів з 16 населених пунктів. В 1904р. земський лікар організував
тут дитячі ясла, де в період напружених сільськогосподарських робіт
знаходилося 30–70 селянських дітей.
Перша світова війна
Перша світова війна принесла підвищення цін на
товари першої необхідності. В червні 1915 р. борошно коштувало
дорожче на 20% в порівнянні з довоєнним періодом, цукор – на 58, а
гас – на 41 % До 1916 р. населення Полтавки в порівнянні з 1913 р.
зменшилося на 900 чоловік. В село почали повертатися інваліди війни,
які розповідали про революційні виступи солдатів.
В грудні 1917 р. в Полтавці створений волосний революційний комітет,
а в січні наступного року вибрана волосна рада селянських депутатів,
яка приступила до розділу поміщицьких земель і майна серед
малоземельних і безземельних селян.
В березні 1918р. в Полтавку вступив загін кайзерських військ, а
потім – гетьманська адміністрація.
9 листопада 1918р. трудящі села під керівництвом М.В.Прядко і
В.Ф.Гайдука розгромили в Полтавці загін гетьманської варти.
Незабаром з Херсона прибули карателі, але повстанці дали їм рішучу
відсіч, а також роззброїли і узяли в полон загін
німецько-австрійських окупантів. Лише після того, як прибула
підмога, вороги захопили Полтавку. Вони жорстоко розправилися з
жителями села і примусили їх сплатити контрибуцію у розмірі 200 тис.
крб. В грудні на зміну кайзерівцям прийшли англо-французькі
інтервенти, що «господарювали» тут до весни наступного року.
В березні 1919р. частини Червоної Армії при підтримці місцевих
партизан звільнили Полтавку. В селі створили волревком, головою його
став В.Ф.Гайдук. Земельна комісія волревкому провела перерозподіл
землі між селянами. На їдока було виділене по 2,5 десятин.
Сформовані ревкомом бойові дружини в середині травня взяли участь в
боротьбі проти григорівців.
18 серпня 1919р. Полтавку захопили денікінці. Незабаром був
організований партизанський загін з 50 чоловік. Для встановлення
зв'язку сюди прибув представник Миколаївського тимчасового
більшовицького підпільного комітету. В ніч на 16 вересня дзвони двох
церков ударили в набат. Це був сигнал до повстання На сільському
сході жителі Полтавки вибрали повстанський комітет. До його складу
увійшли 11 чоловік. Повстанський комітет направив своїх
представників в Балацьке, Привільне, Піски, Хрістофорівку, Сергіївку
і інші навколишні села. Незабаром їх жителі приєдналися до
повсталих. Так виникла Баштанська республіка (по назві балки, біля
якої розташувалося село). В рядах повстанців налічувалися більше 4
тис. озброєних бійців. Два місяці Баштанська республіка героїчно
протистояла білогвардійцям. В селах поновилися заняття в школах, в
Полтавці працював самодіяльний театр. Повстанці підтримували тісний
зв'язок з Миколаївським тимчасовим більшовицьким підпільним
комітетом, від якого одержували зброю, гроші, листівки. За наказом
денікінського генерала Шилінга для придушення повстання в село
кілька разів посилали каральні загони, але вони не змогли захопити
Полтавку. В кінці жовтня 1919р. Миколаївський тимчасовий
більшовицький підпільний комітет ухвалив рішення про спільні дії
миколаївських робітників і повстанців. Близько 4 тис. озброєних
бійців виступили у напрямі Миколаєва. Вони мали намір допомогти
бойовим групам міста в звільненні політв'язнів. Повстанці з боями
зайняли села Калинівку, Воскресенськ, Горохівку, станцію Водопій.
Після цього до Миколаєва була направлена група розвідників. Один з
них, молодий партизан Н. Рец, потрапив до рук ворога. Після
жорстоких тортур денікінці стратили його. Повстанці почали бої за
Миколаїв, але раптовості досягти не вдалося – зрадники видали ворогу
план дій наступаючих партизан. Денікінські війська відбили натиск
баштанців. Повстанці повернулися в село і почали готуватися до
оборони.
Для того, щоб придушити повстання селян, білогвардійці кинули
великі сили. 12 листопада 1919р. частини денікінської армії оточили
Полтавку. Двоє діб продовжувався нерівний бій. Не отримавши успіху,
денікінське командування прислало з фронту підкріплення. Повсталі
селяни мужньо захищали свою республіку. За неї віддали життя П. Ф.
Вилкул, До. Ф. Балдук, П. І. Гапішко, П. І. Смола, жінки Ф.А.Яценко,
М.Ф.Семиліт, а також багато інших.
19 листопада білогвардійці увірвалися в село. Почалася
звіряча розправа над повсталими. Карателі старанно виконували наказ
генерала Слащова: «Знищити все, тільки два храми залишити». На площі
вони встановили шибеницю, зігнавши сюди все населення Полтавки.
Озвірілі кати привели поранених кулеметників Ф.Я.Змієвського і
А.Е.Костирко і наказали, щоб хто-небудь з односельців стратив їх.
Ніхто не рушив з місця. Кати пустили над головами людей чергу з
кулемета. Тоді А.Е.Костирко крикнув: «Помстіться за нас!» і сам
накинув собі петлю на шию. Білогвардійці стратили і Ф.Я.Змієвського.
Вони зарубали шаблями старого В.Д.Прядко – батька одного з
повстанців, спалили його хату. Тільки в Полтавці денікінські
карателі розстріляли і замучили 852 повстанці, спалили 350 дворів.
Пізніше були заарештовані і засуджені до смерті ще близько 100
партизан. Так званий загін самооборони, чинив самосуд. Були замучені
активні повстанці П.М.Руденко Я.І.Змієвській, В.К.Гапон і К.К.Гапон,
И.М.Тур та ін. Небагатьом повстанцям вдалося врятуватися.
Перебуваючи в підпіллі, вони продовжували боротьбу проти ворога.
Баштанська республіка увійшла до історії героїчної боротьби
українського народу проти денікінців безсмертною сторінкою. В 1925р.
за заслуги перед революцією IX Всеукраїнський з'їзд Рад за
пропозицією голови ВУЦИК Г.І.Петровського нагородив Полтавку
почесним Червоним прапором. В 1928р. Полтавка була перейменована в
Баштанку, оскільки під цією назвою село увійшло до історії
революційної боротьби. За матеріалами повстання письменник Ю.И.Яновский
написав п'єсу «Дума про Британку», а місцеві автори склали пісні про
героїв-партизанах. Вчитель з Баштанки Р.І.Іваненко в 1926р. у вірші
«Повстанці» писав:
"Там сонце в блакиті всміхається вранці
I щастя буя, де вмивались слізьми.
Там мужньо боролися баштанські повстанці
І пам'ять про них не помре між людьми."
Героїчні образи баштанців ожили в кінофільмі
«Дума про Британку», поставленому в 1969р. на Київській кіностудії
художніх фільмів ім. О.П.Довженко.
26 січня 1920р. частини 122-й стрілецької бригади 41-й
дивізії звільнили Полтавку від денікінців. Після звільнення села
розвернув роботу волревком, головою якого став В.Ф.Гайдук. В кінці
березня ревком передав повноваження волвиконкому (голова Е.X.Прядко).
Тоді ж була вибрана Рада робочих, селянських і червоноармійських
депутатів, яку очолила К.Ф.Пляка. В червні, з наближенням
врангелевских військ, Миколаївський виконком повіту звернувся до
трудящих із закликом допомогти Червоній Армії відбити натиск ворога.
Полтавка відгукнулася на цей заклик одній з перших. З волості на
фронт пішло 258 чоловік.
Відбудова міста у 1921-1941 роках
Протягом 1921–1924рр. в Полтавці були відновлені
довоєнні посівні площі. Вже в 1922р. в Полтавці виникли невеликі
сільськогосподарські артілі – «Нове життя», «Воля» і «Червоній
орач». Спочатку в них вступили активні повстанці проти денікінців. В
1924р. за участю комсомольців в Полтавці організували ТОЗ «Веселій
гай».
Органи влади робили перші кроки в організації
охорони здоров'я і проведенні культурного будівництва. Працювала
лікарня, де медичну допомогу населенню надавали лікар і чотири
фельдшери. Відкрилися амбулаторія, аптека.
Налагоджувалася робота шкіл. Вже в 1920р. діяли три початкові школи,
в них 22 вчителі навчали 700 учнів. Робітники Миколаєва передавали
школам книги, зошита. Для дітей-сиріт відкрили дитбудинок. Важливою
подією в культурному житті Полтавки стало відкриття в 1921р.
народного клубу ім. Т.Г.Шевченка, при якому були створені
драматичний і хоровий кружки.
В 1929–1930рр. в Баштанці виникли колгоспи ім.
Комінтерну, ім. Правди, «Червона Баштанка» „Політвідділ”, ім.
Чапаєва ті ім. Сталіна. Було створено два машинно-тракторні
товариства – «Прогрес» (1926р.) і «Шлях до соціалізму» (1928р.).
Одержуючи від держави допомогу машинами, кредитами і насінням,
сільськогосподарські артілі підвищували культуру землеробства,
зміцнювалися економічно. Весною 1929р.почала працювати тракторна
колона.
В 1929р. на базі тракторної колони була створена одна з
перших на Миколаївщині Баштанська МТС. Спочатку вона мала 85
тракторів, а в 1930р.– вже 225. МТС обслуговувала 29 колгоспів
Баштанського району (центром району село стало в 1926 р.), 1800
селянських господарств 11 населених пунктів. Кадри механізаторів
готували на діючих в Баштанці курсах трактористів. Для ознайомлення
з досвідом роботи МТС з різних кінців країни в село приїжджали
делегації. Тільки в 1929р. тут їх побувало понад 20.
Вже на початку 1931р. шість колгоспів об'єднували
98,6 % селянських господарств.
Частина баштанців працювала на промислових підприємствах. В 1929р. в
селі побудували млин, пізніше почали працювати райпромкомбінат,
випускаючий томатний сік і соняшникову олію, промислова артіль ім.
Н.К.Крупской по ремонту і пошиттю взуття, комунальних підприємств. В
1936р. дала струм електростанція.
Багато уваги уділялося поліпшенню медичного
обслуговування населення. В 1940р. розширена районна лікарня. Про
здоров'я трудящих піклувалися 38 медпрацівників, в.т.ч. сім лікарів.
Були аптека, санепідемстанція, два медпункти.
Значні зміни відбулися в культурному житті села. Тут працювали дві
середні і неповна середня школи, в 1936р. відкрито двері вечірня
середня школа. Згідно даним перепису населення 1939р., в Баштанці
налічувалося 87,6% грамотних. Малюки виховувалися в чотирьох дитячих
яслах. Для дітей в селі побудували санаторій, піонерський табір,
дитячий майданчик.
В травні 1939р. в Баштанці відкрився кінотеатр.
В Будинку культури ім. Т.Г.Шевченко працювала
районна бібліотека з читальним залом. В 1939р. в Будинку культури
відбувся вечір, присвячений 125-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка.
Перед баштанцями виступили письменники, артисти Української
державної філармонії.
В селі працював радіовузол. В 1930 році в Баштанці якийсь час
перебував, вивчаючи життя селян, український письменник
І.К.Микитенко.
Велика Вітчизняна війна
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, сотні
жителів Баштанки зі зброєю в руках стали на захист Батьківщини. Тих,
що пішли на фронт замінили жінки, підлітки, люди похилого віку. За
ініціативою робітниць молочного пункту під час жнив в допомогу
колгоспам було створено 10 бригад. Вже до 1 серпня колгосп
«Політвідділ» виконав план хлібозаготівель і здав державі зерно
понад план. Річні плани поставок державі молока і м'яса перевиконали
всі господарства села. З наближенням ворога був сформований загін
народного ополчення. 21 липня 1941р. в ньому налічувалося 2677
чоловік. Організували також винищувальні батальйони для охорони
підприємств, складів. Почалася евакуація в глиб країни населення,
техніки, майна колгоспів.
12 серпня 1941р. гітлерівці увірвалися в
Баштанку. З перших же днів вони встановили режим найжорстокішого
терору, грабунку. Вороги замучили Н.І.Реца, В.М.Гонділова,
X.А.Костюка і інших – всього 37 чоловік, відправили на каторжні
роботи до Німеччини понад 470 хлопців і дівчат. Ні шибениці, ні
розстріли не зупинили радянських патріотів в їх боротьбі проти
окупантів. В роки війни в селі діяла підпільна організація,
очолювана І.А.Калініченко. Для підпільної роботи патріоти поступово
почали залучати населення до боротьби проти ворога. За нетривалий
час вдалося створити підпільні групи в селах Баштанці,
Новогеоргіївці, Плющівці, Новополтавці, Новоіванівці, Зеленому Клині
та ін. У другій половині 1942р. І.А.Калініченко вжив заходи по
об'єднанню зусиль підпільників з метою створення підпільної
організації Баштанського району. Велику допомогу в цьому йому надали
Ф.С.Гапон і Т.С.Кирюшко, що входили до складу керівної трійки. Члени
підпільної організації проводили антифашистську роботу серед
місцевого населення і військовополонених; організовували саботаж під
час польових робіт, скоювали диверсійні акти на залізничному
транспорті і в автотракторному парку. За допомогою активної учасниці
підпільної організації вчительки А.П.Півень вдалося звільнити з
полону 25 радянських воїнів. Потрапивши в руки ворогів, 19 квітня
1943р. відважна патріотка загинула.
В жовтні 1943р., коли війська Червоної Армії
наближалися до Миколаївської області, всі підпільні групи сіл
Баштанського району об'єдналися в партизанський загін, що базувався
в каменоломнях в 3км від райцентру. В його складі налічувалося 150
патріотів. Цим загоном керували командир І.А.Калініченко, комісар
Ф.С.Гапон, начальник штабу Т.С.Кирюшко.
Баштанській партизанський загін, взаємодіючи з воїнами Червоної
Армії, вступив в боротьбу з гітлерівцями 9 березня 1944р. Що
прорвалися з Снігурівського оточення підрозділи німецько-фашистських
частин поспішали швидше відірватися від переслідування наступаючої
Червоної Армії. Їх шлях лежав через Баштанку на Христофорівку до
переправ на річці Інгул. Тут їх і зустріли партизани. Вони
влаштовували засідки, висаджували мости на шосейних дорогах. В боях
народні месники знищили 320 фашистських солдатів і офіцерів, вивели
з ладу близько 150 автомашин, захопили в полон 9 офіцерів, 55
солдатів. Були узяті трофеї: 27 автомашин, 5 мотоциклів, 150
гвинтівок, 25 автоматів, 20 тис. патронів, 800 гранат. Партизанський
загін І.А.Калініченко на початку березня влився до складу регулярних
частин Червоної Армії.
Бої за звільнення села вели з'єднання
кінно-механізованої групи під командуванням генерал-лейтенанта
І.А.Плієва, серед них – частини 9-ї і 10-ї гвардійських
кавалерійських дивізій 4-го гвардійського Кубанського
кавалерійського корпусу. 9 березня 1944г. Баштанка була звільнена
від окупантів. В запеклих боях тут полягли смертю хоробрих 340
радянських воїнів.
Жителі села внесли вагомий внесок в перемогу над
ворогом. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися 1305 баштанців,
283 з них загинули в боях, 1102 люди відзначено орденами і медалями.
За відвагу і мужність, проявлені в бойових операціях при форсуванні
Одеру і під час штурму Берліна, звання Героя Радянського Союзу
привласнено уродженцю Баштанки, колишньому працівнику райкому партії
майору Н.Я.Желізному. Посмертно це звання присвоєно також командиру
стрілецького полку підполковнику І.А.Бондаренко за героїзм,
проявлений в боях при форсуванні Південного Бугу. І.А.Калініченко,
що очолював підпільну організацію в Баштанці, нагороджений орденами
Вітчизняної війни 1-ї ступені, Червоної Зірки і медалями, а члени
підпільної організації Ф.С.Гапон і Т.С.Кирюшко удостоєні орденів
Вітчизняної війни 2-ї ступені і медалей. Відважна патріотка
А.П.Півень посмертно нагороджена орденом Вітчизняної війни 2-ї
ступені. В болгарському місті Бяла-Слатіна споруджено пам'ятник
радянським воїнам-визволителям. Встановлений він на місці загибелі
екіпажа радянського бомбардувальника, стрільцем-радистом якого був
уродженець Баштанки старший сержант А.С.Гапішко. 26 вересня 1944р.
екіпаж радянського літака, виконавши чергове завдання, повертався на
свій аеродром. Раптово в небі з'явилися ворожі винищувачі.
Радянський бомбардувальник отримав пошкодження. Дотягнути до свого
переднього краю не вдалося. Всі п'ять членів екіпажа загинули.
Згодом болгарські друзі перенесли останки героїв на міське
кладовище. А під час святкування Дня Перемоги над фашистською
Німеччиною в травні 1971р. в Баштанці в Будинку культури ім.
Т.Г.Шевченка відбулося урочисте вручення Н.А.Гапішко пам'ятної
медалі на честь звільнення радянськими воїнами Болгарії з написом:
«В мир и в бой навеки заедино». Німецько-фашистські окупанти завдали
Баштанці великого збитку. Відступаючи, вони спалили 175 будинків,
зруйнували приміщення МТС. В 1944р. в колгоспі ім. Комінтерну з 354
працездатних було 282 жінки. З великим підйомом і ентузіазмом
працювали баштанці.
В сільськогосподарських артілях збільшувалося
поголів'я худоби. Велику допомогу в цьому надавала колгоспам
держава. Так, в 1944р. сільгоспартілі сіл, підлеглих Баштанській
сільраді, отримали 159 голів великої рогатої худоби, 217 свиней, 200
овець. В 1945р. в результаті об'єднання замість шести в Баштанке
стало п'ять колгоспів.
Відновлювалися промислові підприємства. В 1944р.
вступили до ладу райпромкомбінат, промислова артіль ім.
Н.К.Крупськой, млин. Почала працювати МТС.
Поступово налагоджувалося мирне життя. В травні
1944р. почали функціонувати лікарня, дитячі яслі. У вересні відкрили
двері початкова і семирічна школи. Працював районний Будинок
культури ім. Т.Г.Шевченка. В 1945р. вступив в дію місцевий
радіовузол, а на початку 1946р.– електростанція.
Післявоєнна відбудова міста
Відновлюючи зруйноване господарство, баштанці
прикладали всі зусилля, щоб прискорити перемогу над ворогом. В
1944р. вони внесли на будівництво танкової колони «Колгоспник
Миколаєва» 456 тис. крб. Сільгоспартіль ім. Комінтерну в тому ж році
передала до фонду оборони понад 1130 цнт. хлібу. Трудівники села,
узяли шефство над шахтою № 2 «Красноармейск-вугілля», надавали
допомогу гірникам продовольством.
За роки четвертої п'ятирічки в основному був
ліквідований збиток, нанесений війною сільському господарству
Баштанки. До 1950р. посівні площі досягли довоєнного рівня. Було
відновлено поголів'я великої рогатої худоби. Трудівники села
працювали з великим підйомом і ентузіазмом. Ударною працею
відрізнилися механізатори МТС. Тракторні бригади М.Е.Ткачова і
А.А.Костюка виробляли в 1948р. по 850га умовної оранки на кожний
трактор. Комбайнер С.Л.Чигрін комбайном СК прибрав урожай з площі
653га і намолотив 11300 цнт зерна. В 1948р. йому присвоєно звання
Героя Соціалістичної Праці. За багаторічну і добросовісну працю
директор Баштанської МТС С.Т.Костко нагороджений орденом Леніна.
Орденом Трудового Червоного Прапора удостоєні комбайнери
П.Р.Бондаренко і В.Ф.Кирюшко, фрезеровщик С.Г.Домарацький.
Налагоджувалося медичне обслуговування населення.
Вже в 1947р. в районній лікарні налічувалося 50 ліжок. Тут діяли
хірургічне, терапевтичне і діагностичне відділення. Медичну допомогу
населенню надавали 12 медпрацівників, у тому числі три лікарі.
Особливою турботою оточили дітей, батьки яких загинули на фронті. В
1946р. були організовано три пункти, де одержували харчування 140
дітей, почав працювати дитячий будинок на 150 місць.
В 1949/50рр. в трьох школах села – середньої,
семирічної і початкової – 35 вчителів навчали 870 учнів. В 1946р.
організований районний піонерський клуб. В районному Будинку
культури ім. Т.Г.Шевченка читалися лекції, були створені кружки
художньої самодіяльності. Перед трудівниками села виступала
агіткультбригада. Функціонувала районна бібліотека, книжковий фонд
якої складав 6,5 тис. екземплярів. Кілька разів в тиждень
демонструвалися кінофільми.
Важливу роль в розвитку сільськогосподарського
виробництва зіграло об'єднання колгоспів. В 1952р. в Баштанці з
п'яти були створено чотири колгоспи – ім. Комінтерну, ім. Кирова,
ім. Калініна і «Україна». Неухильно зміцнювалася економіка
сільгоспартілей. До 1956р. грошові доходи господарства «Україна» в
порівнянні з 1951р. зросли більш ніж удвічі і склали близько 5 млн.
крб. (в масштабі цін до 1961р.). В 1955р. колгосп брав участь у
Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Виставковий комітет
нагородив його дипломом 1-го ступеню і преміював двома автомашинами.
В 1958р. на базі чотирьох сільгоспартілей були
утворені дві – ім. Комінтерну і «Україна» (з 1963р.– «Комуніст»). В
1959–1965 рр. в колгоспі «Комуніст» врожайність зернових склала в
середньому в рік 17,4 цнт з гектара, в господарстві ім. Комінтерну –
15,9 цнт. Збільшувалося і виробництво тваринницької продукції. В
1966–1970 рр. в колгоспі «Комуніст» врожайність зернових досягла
22,7 цнт з гектара, а в колгоспі ім. Комінтерну – 18,8 цнт.
Підвищилася продуктивність тваринництва. На 100га сільгоспугідь в
колгоспі «Комуніст» в середньому в рік було вироблено 70,2 цнт
м'яса.
В 1970р. в колгоспі «Комуніст» від кожної корови
надоїли по 2794 кг молока, а доярки В.Г.Шевченко, А.П.Куліченко,
Л.Г.Плужник, О.Г.Піліпай отримали по 3500–3980 кг. Ударною працею
відрізнився колектив 2-го відділення цього колгоспу, який очолював
Герою Соціалістичної Праці, делегат XXIV з'їзду КПРС В.Т.Єрешко.
Середній урожай зернових склав тут 28,1 цнт з гектара. В 1970р.
колгосп «Комуніст» занесений на районну Дошку шани.
За високі виробничі показники багато колгоспників
Баштанки відзначено урядовими нагородами. Орденом Леніна удостоєні
голови колгоспів ім. «Комінтерну і Комуніст» Г.К.Скидан і
А.І.Солтус, бригадир тракторної бригади колгоспу ім. Комінтерну
П.Г.Черничко, тракторист А.Е.Алексєєнко, свинарка П.Ф.Безручко і
пташник М.К.Фощенко (з колгоспу «Комуніст»). Орденом Трудового
Червоного Прапора відзначені передовики колгоспу ім. Комінтерну –
механізатори І.С.Кушнір та Р.Т.Іваніцкий, тваринники М.А.Ткачова і
Г.М.Суслова, голова колгоспу (з 1958р.) І.А.Матвієнко. 59
трудівників колгоспів «Комуніст» та ім. Комінтерну нагороджені
ювілейною медаллю «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з
дня народження Володимира Ілліча Леніна».
Знатний хлібороб кавалер орденів Леніна і
Трудового Червоного Прапора В.М.Махно в 1970р. в колгоспі «Комуніст»
очолив створений на базі комплексної тракторної бригади
механізований загін. В ньому вперше в районі, області і республіці
була упроваджена акордно-преміальна система оплати праці. Заробітна
платня нараховувалась тут не за виконання індивідуальних норм, а за
продукцію, отриману всім колективом. Загін формувався на
добровільних засадах. Якщо раніше на одного механізатора в загоні
В.М.Махно вироблялося продукції на суму 16,3 тис. крб. в рік, то в
1975р.– на 31,5 тис. крб. В рільництві було вивільнено близько
третини механізаторів, їх направили в інші галузі господарства. В
1976р. В.М.Махно присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
В колгоспі ім. Комінтерну по акордно-преміальній системі працювали
два механізовані загони. Великих успіхів щорічно добивався загін №
2, який очолював кавалер ордена Леніна і Трудового Червоного Прапора
Н.Я.Дерило. В 1975р. цей колектив зібрав в середньому по 28,6 цнт
зернових з кожного гектара.
Досвід баштанських колгоспів по упровадженню
акордно-преміальної системи оплати праці механізаторів з почасовим
авансуванням в 1973р. був схвалений Центральним Комітетом Компартії
України і рекомендований для широкого упровадження в господарствах
республіки. В 1974р. Баштанській район вийшов переможцем у
Всесоюзному соціалістичному змаганні і був нагороджений перехідним
Червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС і ЦК ВЛКСМ.
Колгосп «Комуніст» одним з перших в країні перейшов на цехову
структуру управління, внаслідок чого тут значно підвищилася
ефективність виробництва. Високих показників добилися тваринники.
Так, в 1971–1975 рр. на 100га сільгоспугідь вироблено в середньому
на рік 85,4 цнт м'яса. Зразки самовідданої праці показали доярки
третьої молочнотоварної ферми О.Е.Ладуха, М.Н.Рижик і А.І.Рижик, які
надоювали від кожної фуражної корови відповідно по 4261, 4093 і
4088кг молока. О.Е.Ладуха в 1971р. була визнана кращою дояркою
області.
Досягнення цього господарства у вдосконаленні
управління демонструвалися в 1976р. в павільйоні «Економіка і
організація сільськогосподарського виробництва» Виставки досягнень
народного господарства СРСР. Цехову структуру управління і
акордно-преміальну систему оплати праці успішно впровадили всі
колгоспи і радгоспи Баштанського району, багато господарств області
і республік.
В дев'ятій п'ятирічці середня врожайність
зернових колгоспу ім. Комінтерну досягла 26,5 цнт з гектара.
Нових успіхів добилися трудівники селища в
десятій п'ятирічці. В 1977р. колгосп «Комуніст» вийшов переможцем в
обласному змаганні за збільшення виробництва і заготівок кормів і в
районному змаганні по рослинництву. В 1977р. йому присвоєно звання
господарства високої культури тваринництва, а в 1979р.– господарства
високої культури рослинництва. За досягнення високих результатів у
Всесоюзному соціалістичному змаганні і успішне виконання
народногосподарського плану 1977р. колгосп «Комуніст» нагороджений
перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС і
ЦК ВЛКСМ. Господарство неодноразово нагороджувалося дипломами ВДНХ
СРСР.
Колгоспники Баштанки доклали всі зусилля, щоб
виконати план 1976–1980 рр. В колгоспах «Комуніст» та ім. Комінтерну
на кожному гектарі виростили в середньому – відповідно по 27,4 і
26,6 цнт зернових на гектарі.
В 1980р. перевиконаний план продажу державі
зерна, тваринницької продукції. За дострокове виконання завдань
десятої п'ятирічки і соціалістичних зобов'язань колгосп «Комуніст»
удостоєний високої урядової нагороди – ордени Дружби народів. В
господарствах «Комуніст» та ім. Комінтерну налічувалося 119
тракторів, 33 комбайни, 48 автомашин і багато іншої техніки.
Ще в 1954р., коли країна урочисто відзначала
300-річчя возз'єднання України з Росією, хлібороби Баштанського
району викликали на соціалістичне змагання колгоспників
Новокубанського району Краснодарського краю. Влітку 1965р. в
Баштанку приїжджав знатний механізатор Кубані Герой Соціалістичної
Праці В.А.Свєтлічний, познайомив баштанців з своїми методами роботи.
Велику допомогу колгоспу «Комуніст» надавали шефи
– колектив цеху № 9 Чорноморського суднобудівного заводу. Шефи
допомогли побудувати і обладнати майстерню по ремонту
сільськогосподарської техніки, механізований ток, теплиці. За успіхи
в розвитку сільськогосподарського виробництва багато передовиків
колгоспу «Комуніст» в 1971– 1980 рр. відзначено нагородами. Ордени
Леніна удостоєні голова колгоспу І.А.Семиліт, доярки В.Г.Шевченко і
А.М.Савченко, механізатор Н.М.Желєзний, начальник механізованого
загону Н.А.Свирса, ордени Трудового Червоного Прапора – голова
колгоспу Н.Е.Черненко (голова Баштанського райвиконкому), тракторист
І.Д.Костенко, доярки М.Н.Бочковська, Н.С.Жолоб і М.Л.Скидан. Орденом
«Знак Пошани» нагороджені дев'ять чоловік. За високі виробничі
показники 103 трудівникам господарства «Комуніст» привласнено звання
майстра сільського господарства.
Уряд гідно оцінив працю хліборобів колгоспу ім.
Комінтерну. Орденами Жовтневої Революції і «Знак Пошани»
нагороджений механізатор П.І.Лисиця, орденом Трудового Червоного
Прапора – механізатори Н.Д.Іваніцький, Б.С.Шамбара, голова колгоспу
В.В.Шемберко, завідуючий автогаражем М.М.Трибрат, тваринник
М.К.Малетіч. Ордена «Знак Пошани» удостоєно 11 чоловік. В 1975р.
створено Баштанське виробниче об'єднання «Колгоспзживпром», що
спеціалізувався на виробництві продуктів тваринництва, а також
кормів на промисловій основі. За роки десятої п'ятирічки тут було
вироблено в середньому на рік 4047 тонн м'яса, 6,2 млн. штук яєць.
З року в рік розширювала об'єм робіт Баштанська
райсільгосптехніка . Тут були майстерні по ремонту тракторів,
електроцех, цех по випуску капронової продукції, відділи механізації
тваринницьких ферм, технічного обслуговування машинно-тракторного
парку, автотранспорту і матеріально-технічного постачання. В
райсільгосптехніці працювало 539 чоловік. За роки десятої п'ятирічки
вмроблено валовій продукції, виконано робіт і надано послуг на суму
14,1 млн. крб. при плані 13,2 млн. крб. Продуктивність праці за
1976–1980 рр. виросла в середньому на 17,6% В досягнутих успіхах –
велика заслуга передовиків і новаторів виробництва. Ударною працею
відрізнилися слюсаря І.П.Стрига, нагороджений двома орденами Леніна,
А.І.Беребен, удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора, та інші.
В 1972р. в селищі побудований комбікормовий
завод. В 1980р. тут працювало 42 чол., на підприємстві було
виготовлено 25 тис. тонн комбікормів. Одним з найбільших підприємств
району є ЗАТ «Баштанській сирзавод» (Баштанській сироварний завод
вступив до ладу в 1973р.), де в 1980р. налічувалося близько 300
робітників і службовців. В 1980р. на заводі вироблено 1052 тонни
сиру і 1341 тонна масла. Продукція відправлялася до Москви,
Ленінграда, Донецька і інших міст Радянського Союзу, а також до
Польщі, на Кубу.
В Баштанці працювала харчосмакова фабрика, що
розпочала роботу в 198р. В тому ж році її колективом було випущено
валової продукції на 476 тис. крб.
Успішно виконував плани Баштанській завод
будівельних матеріалів (вступив до ладу в 1964р.). Тут працювало 172
людини. В 1976–1980 рр. на підприємстві було вироблено продукції на
суму 2867 тис рублів.
Ударною працею відрізнявся колектив пересувної
механізованої колони №194 тресту «Ніколаєвсельстрой» (створена в
1966р.). За роки десятої п'ятирічки виконано робіт на суму 5,6 млн.
рублів.
Для проведенні меліорації в південних степових
районах республіки в Баштанці в 1968р. створена пересувна
механізована колона № 115 (тресту «Ніколаєвводстрой»). До 1980р. цей
колектив виконав значний об'єм робіт. Побудована зрошувальна
система, за допомогою якої зрошувалося 8949га земель. Крім того,
були споруджені дві промбази, 60-квартирный, 22-квартирний і два
16-квартирні будинки, два гуртожитки і інші об'єкти.
Баштанка - селище міського типу
В 1963р. Баштанка віднесена до категорії селищ
міського типу. Баштанка забудовується по єдиному плану. З'явилися
нові вулиці – Чкалова, Радянської Армії, Молодіжна, Олега Кошевого.
Виросли десятки багатоповерхових будинків. Житлова фонд складав 125
тис. кв. метрів. Було прокладено 81,5км водопроводу. Зведені нові
будівлі районного вузла зв'язку, ДОСААФ, комплекс споруд ветлікарні,
автобусна станція, два нові дитячі сади та ін. Тільки в дев'ятій і
десятій п'ятирічках прокладено 14,8 тис. кв. метрів тротуарів,
посаджено більше 40 тис. дерев. Розбиті клумби, квітники, газони,
висаджені декоративні чагарники. Зелений масив займає 50га.
Прикрасою райцентру є три ставки. В селищі працювало 24 магазини, 19
підприємств громадського харчування. Найбільші – універмаг, магазини
культтоварів, книжковий, меблевий, господарський, гастроном та ін. В
1980р. в районній лікарні, розрахованій на 285 місць, працювали
хірургічне, терапевтичне, інфекційне, пологове, гінекологічне і
дитяче відділення. Побудований новий лікувальний корпус і
поліклініка (315 медичних працівників, у тому числі 36 лікарів).
В 1980р. в середній і восьмирічній школах 47
вчителів навчали 1280 учнів. В 1967р. в Баштанці було відкрито
профтехучилище, в 1980р. в училищі налічувалося 510 учнів, тут
працювало 55 викладачів і інженерно-технічних працівників.
В 1980р. в музичній школі 13 педагогів навчали 130 дітей по класу
фортепіано, скрипки, баяна, духових інструментів.
При Будинку культури ім. Т.Г.Шевченка діяв
народний університет культури, були створені кружки художньої
самодіяльності. В 1970р. танцювальний колектив, оркестр духових
інструментів і п'ять солістів будинку культури ім. Т.Г.Шевченко
стали лауреатами обласного фестивалю самодіяльного мистецтва.
Хоровому колективу, до складу якого входили робітники, колгоспники,
вчителі, медпрацівники – всього 50 чоловік було присвоєно звання
народного. Він є також лауреатом республіканського огляду художньої
самодіяльності, що відбувся в 1973р. Дві бібліотеки селища мали
більше 69 тис. екземплярів книг.
В селищі діяв широкоекранний кінотеатр
«Комсомолець».
До послуг молоді – стадіон, спортивний зал,
спортивні майданчики. Футбольна команда неодноразово виходила
переможцем в обласних і республіканських змаганнях.
На центральній площі в 1955р. був споруджений
пам'ятник В. І. Леніну.
В 1971р. в центрі Баштанки споруджений пам'ятник
учасникам збройного повстання проти денікінців. На постаменті з
червоного граніту, на якому підноситься фігура бійця з гвинтівкою в
руках, – напис: «В народній пам'яті вічно житиме безсмертний подвиг
героїв боротьби за владу рад». До 50-річчя Баштанської республіки на
центральній площі встановлена гранітна глиба, в яку заклали капсулу
з листом жителям Баштанки 2019 року. В честь пам'яті односельців,
загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни, і радянських
воїнів-визволителів, полеглих смертю хоробрих в боях за Баштанку
споруджений меморіальний комплекс. В Баштанці встановлені пам'ятні
знаки Герою Радянського Союзу генерал-лейтенанту Е.Г.Пушкину –
командиру 23-го танкового корпусу, воїни якого брали участь в
звільненні Баштанського району від гітлерівців, а також воїнам 4-го
гвардійського Кубанського кавалерійського корпусу.
Є в Баштанці районний історичний музей, який
користується великою популярністю. В його фондах налічується 3202
експонати.
Бюджет селищної ради в 1980р. складав 376,8 тис.
крб. На освіту було асигновано 267,8 тис. крб., на впорядкування –
85 тис. крб., на розвиток культури – 6,5 тис. крб. Крім того, з
районного бюджету виділено на розвиток освіти 413 тис. крб., на
охорону здоров'я – 750 тис. крб., на впорядкування – 90 тис. крб.,
на розвиток культури – 161,2 тис. рублів.
Джерело: "История городов и сел Украинской ССР"
"Николаевская область",
Інститут історії Академії наук УССР
Київ, 1981 рік
